Text

 Am               E7 
Ніч яка Господи, місячна зоряна,* 
                     Am 
Видно, хоч голки збирай, 
                 Dm 
Вийди, коханая, працею зморена,        | 
 E7                 Am                 | (2)
Хоч на хвилиноньку в гай!              | 
 
Сядем укупочці тут під калиною, 
І над панами я пан! 
Глянь, моя рибонько, - срібною хвилею  | 
Стелиться в полі туман.                | (2) 
 
Гай чарiвний, нiби променем всипаний, 
Чи загадався, чи спить: 
Ген на стрункiй та високiй осичинi     | 
Листя пестливо тремтить.               | (2) 
 
Небо глибоке засіяне зорями, — 
Що то за Божа краса! 
Перлами ясними попід тополями          | 
Грає краплиста роса.                   | (2) 
 
Ти не лякайся, що ніженьки босії** 
Вмочиш в холодну росу: 
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки       | 
Сам на руках однесу.                   | (2) 
 
Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько, 
Тепло - ні вітру, ні хмар... 
Я пригорну тебе до свого серденька,    | 
А воно палке, як жар.                  | (2) 
 
Ти не лякайся, що можуть підслухати 
Тиху розмову твою, 
Нічка поклала всіх, соном окутала,     | 
Ані шелесне в гаю.                     | (2) 
 
Сплять вороги твої знуджені працею, 
Нас не сполоха їх сміх. 
Чи ж нам обкраденим долею нашею        | 
Й хвиля кохання за гріх?