Text

Сонце сходить и заходить 
із червоного в червоне.
Чорний дим, як чорний ворон 
Понад степом, понад степом.
     Ой, горе, горе та й годі...
     І сумні лунають дзвони,
     І від болю у ікони очі терпнуть.

Коли вже додому, синку?
Коли вже додому, брате?
Коли вже додому, татко?
Коли вже? Коли вже?
     Зачекалась тебе жінка,
     Зачекалась тебе мати,
     Стара вишня біля хати
     Жде. Жде...
Сонце сходить и заходить 
із червоного в червоне.
Чорний дим, як чорний ворон 
Понад степом, понад степом.
     Скільки бути тій негоді,
     Скільки сліз іще солоних,
     Скільки ворону кружляти понад степом?

Сонце сходить и заходить 
Понад степом...                                                        Игорь Никитин