Text

  Am                             Dm
Посіяла людям літа свої, літечка житом,
  E                                Am
Прибрала планету, послала стежкам споришу.
  Dm              G                     C
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
  Dm                   E             Am
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

  Am                             Dm
– Куди ж це ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
  E                                Am
– Куди ж ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
  Dm              G                     C
– Та я ж недалечко... де сонце лягає спочити.
  Dm                   E             Am
Пора мені, діти... А ви вже без мене ростіть.

  Am                             Dm
– Та як же без вас ми?... Та що ви намислили, мамо?
  E                                Am
– А хто нас, бабусю, у сон поведе по казках?
  Dm              G                     C
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
  Dm                   E             Am
І срібло на травах, і золото на колосках.

  Am                             Dm
– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злата,
  E                                Am
Аби тільки ви нас чекали завжди край воріт.
  Dm              G                     C
Та ми ж переробим усю вашу вічну роботу, –
  Dm                   E             Am
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

  Am                             Dm
Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
  E                                Am
Змахнула рукою – злетіли у вись рушники.
  Dm              G                     C
"Лишайтесь щасливі", – і стала замисленим полем
  Dm                   E             Am
На цілу планету, на всі покоління й віки.